НОВІ ПЕРСПЕКТИВИ ЗАМКОВОЇ ГОРИ У ТЕРЕБОВЛІ
Теребовля – одне з небагатьох міст Тернопільської області, що відігравало важливу роль в історії краю протягом цілого тисячоліття. Починаючи з другої половини V століття нашої ери і до кінця ХVІІ століття місто перебувало в центрі різноманітних державних, політичних та військових подій. Ці землі, на яких пізніше сформувалось Теребовлянське князівство, у свій час отримує Ростислав Володимирович – онук київського князя Ярослава Мудрого. Після його смерті сини Рюрик, Володар та Василько правили на цих землях. У 1092 році бездітним помирає старший Ростиславич – Рюрик, його володіння молодші брати ділять між собою. Звенигородський князь Володар переходить у Перемишль. Василько залишився у Теребовлі, а також отримує Галич. Територія Теребовлянського князівства за часів Василька Ростиславича охоплювала більшу частину сучасних Тернопільської та Івано-Франківської областей, досить значну частину Хмельницької і трохи меншу – Львівської та Чернівецької областей. Вже перша згадка Теребовлі у Іпатієвському літописі під 1097 роком чітко вказує, що місто на цей час було центром окремої волості, яка належала Василькові Ростиславовичу. На Любецькому з’їзді офіційно підтверджені і закріплені права Ростиславичів на їх володіння. Загалом у ХІ - першій половині ХІІІ століття – Теребовля, як столиця Теребовлянського князівства, неодноразово зустрічається на сторінках літопису в контексті пізніших князівських міжусобиць.
Виникнення давньоруського городища на Замковій Горі пов’язують з іменем князя Василька Теребовлянського. Одначе, коли князь Василько Ростиславович отримав права на Теребовлю, місто вже існувало. Згідно археологічних досліджень територія Замкової гори є багатошаровою пам’яткою, де були знайдені зразки матеріалів, що належать до трипільського періоду, а також пізніші знахідки висоцької культури. В кінці ІХ - на початку Х ст. на Замковій Горі вже існував общинний центр, що складався з городища (уроч. Замкова Гора), поселення-супутника (уроч. Замкова Гора, городи), укріпленого поселення (уроч. Замкова Гора, ліс), двох відкритих поселень – східніше та нижче Замкової гори. Такі висновки стали результатами археологічних досліджень сучасних вчених-археологів – Марини Ягодинської, Романа Миська та Ярослава Погоральського. На території замку виявлений пізньослов’янський культурний шар (райковецької культури, кінець ІХ - початок Х ст.), житло І половини Х ст. Також знайдено залишки оборонних стін Х - ХІ ст. та другої половини ХІІІ ст. Як зазначає, археолог Марина Ягодинська: «Підґрунтям княжої Теребовлі були пам’ятки культури Лука-Райковецька, навколо яких сформувалося те ядро, що надалі переросло в князівський адміністративний центр з розвинутою приміською структурою».
Першим, хто локалізував літописну Теребовлю саме на Замковій Горі, був відомий краєзнавець Л.Чачковський, що у 30-х рр. ХХ ст. дав опис городища, його план та характеристику околиць. Це припущення було підтверджено археологічними дослідженнями Бориса Тимощука у 1985році. Ним було визначено, що дитинець літописного міста знаходився на Замковій Горі (в межах сучасного міста), а торгово-ремісничий посад разом з пристанню знаходились на території сучасних сіл Зеленче та Семенів. В останній чверті ХІ ст. статус Теребовлі значно змінився, місто стало центром однойменного князівства. Це не могло не відобразитися на його розвитку. Саме на цей період припадає найбільший розквіт міста (кін. ХІ - перша пол. ХІІІ ст.). Перш за все зміни мали торкнутися княжого дитинця, де розмістилась резиденція Василька Ростиславича. На жаль, територія двору була зруйнована під час будівництва кам’яного замку в ХVІІ ст., тому про його вигляд відомостей дуже мало. Зіставляючи дані археології з літописними свідченнями, можна припустити, що укріплення неодноразово перебудовувались та зміцнювались. З ініціативи Василька Ростиславовича на дитинці був споруджений княжий палац. За аналогією до багатьох княжих столиць тут, імовірно, також знаходилась княжа церква та ряд необхідних господарських приміщень. Територія городища наближалася у плані до трикутної форми. З південного, західного і східного боку його захищали круті схили пагорбу, а з напільного (північного) боку доступ до городища перекривали земляні вали з дерев’яними укріпленнями і рови. З північної сторони до дитинця прилягало передмістя, яке було захищене своїми укріпленнями.
Аналіз нових досліджень, матеріалів археологічних розкопок на Замковій горі дає можливість говорити про багатий різночасовий культурний шар даної місцевості. Ці дані свідчать про те, що територія Замкової гори була заселена та загосподарена пращурами українців ще до польської експансії на наші землі, до завоювання цих територій Казимиром ІІІ. На даний час важливо використовувати можливості не лише замку, а й давньоруського дитинця, так як у цей період на Замковій горі існувало не просто укріплене городище, а була справжня княжа резиденція, з частоколами і ровами. Як варіант, популяризації цього періоду в історії Теребовлі, можливе створення своєрідного музею-парку під відкритим небом, де було б показано музеєфіковані розкриті під час розкопок археологічні об’єкти, як от: реконструйовані житла словянського періоду з характерними елементами (піч-кам’янка, копії посуду та інші); різночасові давньоруські житлові та сакральні залишки споруд (житла, поховання, реконструкція валів та частоколу тощо). Цікавою ідеєю, для підвищення привабливості даної пам’ятки і залучення туристів, є створення археологічного музею у східній башті замку з умовною назвою «Історія заселення Замкової гори», чи, наприклад, музею «Народних промислів і давньої історії краю». В музеї можна показати історію заселення Замкової гори, облаштувати вітрини для демонстрації археологічних знахідок, відкритих на Замковій горі та на поселеннях в урочищах Черпало, Замкова гора (городи), Замкова гора (ліс), по вул. Тернопільській, а також археологічних матеріалів з села Зеленче.
Галина Кобаса
молодша наукова співробітниця
Національного заповідника «Замки Тернопілля»
Фото Тетяна Думська
+38(03550)2 42 47
zapovidnik_zbarazh@ukr.net