Статті

«КОРОЛЕВА» КАКТУСОВИХ ЛІСІВ: У СКАЛАТСЬКОМУ ЗАМКУ ВІДКРИЛАСЬ ВИСТАВКА ХУДОЖНИЦІ АРКАДІЇ ОЛЕНСЬКОЇ-ПЕТРИШИН

У Скалатському замку — одному з основних об’єктів Національного заповідника «Замки Тернопілля» відкрилася виставка робіт американської художниці українського походження Аркадії Оленської-Петришин. Її оригінальне мистецтво якщо й не шокує глядача, то прийнамні не залишає байдужим і змушує замислитись, наскільки все у цьому світі має внутрішній лад і доцільність. Ця жінка — графік, живописець, мистецтвознавець — повернулася зі США на малу батьківщину завдяки ініціативі й зусиллям людей, які зацікавилися творчістю нашої землячки зі Збаражчини. А не секрет, що одним із важливих напрямів роботи Національного заповідника «Замки Тернопілля» є пошук та налагодження зв’язків із видатними земляками, які проживали чи й зараз проживають в еміграції.

«Королева» кактусових лісів: у Скалатському замку відкрилась виставка художниці Аркадії Оленської-Петришин

Художниця Аркадія Оленська-Петришин. (Фото взято з регіонального інформаційного порталу «Тернопільщина».)

Австрія — Німеччина — США

Усе почалося з невеликої статті у столичній газеті «Без цензури», в якій описувалась нелегка доля двох сестер Оленських — Аркадії та Христини в США. Текст потрапив у поле зору науковців ще тоді Державного історико-архітектурного заповідника в місті Збараж. Відтак відбулося листування з чоловіком художниці Аркадії Оленської — професором Володимиром Петришиним, підготовка і його візит до Збаража, пересилка полотен дружини, виготовлення рам до картин, а потім влаштування кількох виставок у музеях України...

У результаті цієї співпраці у 2006 році  фондова колекція Національного заповідника «Замки Тернопілля» поповнилися понад 60 одиницями живопису і графіки згаданої американської художниці українського походження.    

Народилася Аркадія Оленська-Петришин 19 червня 1934 року в селі Розношинці Збаразького району‚ що на Тернопільщині, де в дитячі роки жила з матір’ю, а батько працював адвокатом у Львові. 1939 року, коли радянські війська окупували Західну Україну, родина Оленських емігрувала до міста Роттенбург під Віднем, де в 1941 році народилася їхня друга дочка Христя. Того ж 1941 року Оленські повернулися назад в Україну.

У 1944 році вся родина емігрувала вдруге, але вже до Німеччини. Кілька років перебували в місті Аугсбург у таборі для переміщених осіб «Зоммер казерне», де Аркадія вступила до таборової гімназії. У 1949 році Оленські переїхали до США. Подальше життя художниця провела в Нью-Йорку.


Виставка робіт Аркадії Оленської-Петришин у Скалатському замку

Стилістична розгубленість і міфічні постаті

У світ мистецтва Аркадію та її молодшу сестру Христину ввів сценограф і живописець-експресіоніст зі Львова Мирослав Радиш, який відкрив у Нью-Йорку приватні мистецькі студії. Дівчина закінчила Гантерський коледж мистецтв у Нью-Йорку, відвідувала Лігу студентів мистецтва в Нью-Йорку та була зорієнтована на тогочасне американське мистецтво.

Її перші кроки в мистецтві засвідчують стилістичну розгубленість, що була цілком виправдана становищем українського художника, який формувався в еміграції і орієнтувався на творчо сформованих українських митців-емігрантів старшої ґенерації, а також паралельно перебував під впливом мистецьких процесів США.

Творча ретроспекція Аркадії Оленської-Петришин, як стверджує відомий український мистецтвознавець, доцент Львівської академії мистецтв Галина Новоженець, «віддзеркалює балансування між постімпресіонізмом, абстрактним експресіонізмом і декоративним трактуванням форм, збудованим на чіткій ритміці локальних кольорових плям».

Навчання у Студентській спілці мистецтва та в Гантерському коледжі охоплюють два перші періоди творчості Аркадії Оленської-Петришин. Перший період (1955—1958 рр.) — праці, присвячені міфу та символіці кольору. Другий період (1958—1964 рр.) — абстрактно-експресивні роботи. Після закінчення цього коледжу в 1963 році художниця влаштувала свою першу персональну виставку в галереї Бодлі у Нью-Йорку.

Захистивши магістерську дисертацію з мистецтва у Гантерському коледжі, Аркадія вступила на факультет історії мистецтва до Чиказького університету.

Під час навчання вона захопилася орієнтальною філософією і міфологією, уподобала китайську каліграфію, щоб застосовувати найцікавіші засоби поєднання графічних ліній і плям у своїй творчості. З рисок, кутів, дуг і крапок мисткиня почала компонувати міфічні постаті, переходячи від розпливчастих форм до чітких і все більше виразних.

Її третій період творчості (1964—1968 рр.) характеризує абстрактно-фігуративна тематика: на полотнах постають фігури людей, а тло заповнене переважно абстрактними формами.

Наступним етапом її мистецьких пошуків була тематика людини на тлі природи (1968—1974 рр.). І все ж, розвиваючи власний талант, Аркадія Оленська-Петришин за порадою ще одного талановитого вихідця з України, художника Якова Гніздовського, вступила до Інституту Пратта в Нью-Йорку, де опанувала різцеву гравюру та офорт.

Візитівка художниці

Подорожі Арізоною і Каліфорнією змінили її мистецьке життя. Своїм виглядом, формою, кольором мисткиню загіпнотизували суворі й витривалі жителі пустель — кактуси. Отож від зображення рослин вологих субтропіків Аркадія перейшла до малювання і гравірування цих дивовижних витворів природи. Особливо приваблювали Аркадію гігантські кактуси сагуари.

У творчості Аркадії Оленської-Петришин зустрічаються впливи багатьох мистецьких напрямів — абстракціонізм, експресіонізм, умовність, стилізація. Але картини останнього періоду стали візитною карткою художниці. Вони вражають глядача своїми барвами, відображеними найдрібнішими деталями рослини. Наша землячка могла змальовувати один і той самий кактус вдень — на світло-блакитному тлі, а вночі — на глибоко-синьому фоні, який створює ефект світіння рослини, що йде немовби у неї зсередини.

Наступний творчий етап А. Оленська-Петришин пояснює захопленням орієнтальною філософією та міфологією, а зміну пластичного вираження — відвідинами  Пуерто-Ріко, де її почуття та емоції сколихнув тропічний ліс.

Картини Аркадії Оленської-Петришин знайшли свого глядача. Вони демонструвалися на 54 індивідуальних виставках в музеях і галереях різних міст США, Канади (Торонто, Едмонтон), Бельгії (Антверп, Брюссель), в Китаї (Шенянґ) та в Україні. Її картини експонуються в музеях і галереях США та України, є в приватних колекціях.

Окрім творчого пошуку, Аркадія Оленська-Петришин брала активну участь у громадському і культурному житті української діаспори. Вона писала статті на мистецькі теми до діаспорних видань, у 1960—1970-ті роки займала посаду мистецького редактора журналу «Сучасність», пізніше співпрацювала з різними виданнями в Україні: журналами «Образотворче мистецтво», «Світовид», газетою «Культура і життя».

Наша землячка — автор серії критичних статей про українських митців і мистецькі колекції в Америці, які впорядкував відомий поет Богдан Бойчук у книзі «У вимірах форми та експресії» (1997 р.). Художниця неодноразово й сама відвідувала Україну.

Померла Аркадія Оленська-Петришин 6 травня 1996 року в м. Норт Брансвік штату Нью Джерсі, США.

Сьогодні мистецтвом Аркадії Оленської-Петришин захоплюються у країнах Європи, в США та Китаї. Однак визнання її творами на рідній землі припадає вже на період незалежності України. З 1991 року твори Аркадії Оленської-Петришини із великим успіхом експонувалися у таких містах: Київ, Львів‚ Харків, Донецьк‚ Дніпро‚ Полтава, тощо. А серія «Кактуси» стала мовби візитівкою творчості Аркадії Оленської-Петришин.

Відтворюючи «екзотичний світ кактусових лісів», тематично і предметно такий доступний і близький американському глядачеві, Аркадія Оленська-Петришин одночасно створила самобутню художню форму, свій особливий світопорядок, яскравий та виразний національно забарвлений стиль.

Колектив Національного заповідника «Замки Тернопілля» сподівається, що ідея створення постійної експозиції робіт визначної художниці Аркадії Оленської-Петришин у Вишнівецькому палаці, який є об’єктом заповідника, буде фінансово підтримана владою її малої батьківщини, Посольським фондом США зі збереження культурної спадщини або приватними спонсорами.

 
Марія Довгаль
молодша наукова співробітниця
науково-дослідницького відділу
Національного заповідника
«Замки Тернопілля»

 

Share
Повернутися