Перша згадка про замок відноситься до XIV ст. саме тоді власники замку, українські магнати Бучацькі-Язловецькі гербу Абданк почали будувати своє родове гніздо на місці укріпленого давньоруського городища. Власниками замку впродовж XV-початку XVI ст. були магнати Теодор і Міхал Бучацькі. З XVI ст. замок ненадовго належить роду Сенявських, потім його знову переймає Юрій Язловецький. Великий коронний гетьман Станіслав Конєцпольський, який купив фортецю y 1643 р. і його син Станіслав зміцнили замок. Будівельні доповнення XVII ст. сприяли тому, що фортеця витримала не одну спробу штурму, але після смерті Олександра Конєцпольського в 1659 р. замок втрачає свою оборонну міць. В 1672 р. його взяли штурмом турецькі загони паші Гусейна Адена. В 1675 р. він став здобиччю ординців під орудою Ібрагіма Шишмана. 

Після цього замок і навколишні території потрапили у турецьке володіння на дев’ять років. У XVIII ст. останній власник з роду Конєцпольських - Ян- проводить значні реставраційні роботи, але в цей же час твердиня назавжди втрачає своє оборонне значення. Перехід фортеці у власність родини Любомирських перетворює його у руїну. В 1746 р. новим власником Язловецького замку стає Станіслав Понятовський. Барон Бложевський, останній дідич язловецького замку в 1863 р. дозволив відкрити в його приміщеннях жіночий монастир. Язловецький замок зберігся до наших днів і привертає увагу все більшої кількості людей.