Туристичний маршрут. Скала на Поділлі

 

Мета поїздки — ознайомлення з історико-культурними об’єктами Скали-Подільської та фортифікаційною спорудою як центральною пам’яткою селища.

За способом пересування — пішохідний.

Маршрут екскурсії – лінійний.

Сезонність – протягом року.

Довжина маршруту — 1 км.

Тривалість екскурсії — 1.30 – 1.50 год.

 

Опис екскурсійних об’єктів на маршруті

 

Скала-Подільська (в давнину просто Скала або Скала над Збручем) - селище міського типу в Борщівському районі Тернопільськоїобласті. Розташована на правому березі річки Збруч, за 15 кілометрів від райцентру. Населення 4288 осіб (2007 р.). Перша писемна згадка датується 1210 роком.

Зараз Скала - це тиха місцина на території Західного Поділля. Але впродовж століть вона відігравала важливу історичну роль, так як була розміщена на торговельному шляху, що вів із Криму через Кам’янець до Львова і Кракова. Наше місто в часи середньовіччя вважалося одним із стратегічних пунктів давнього Поділля і було рівнею тодішньому Кам’янцю. Бурхливо протікало життя скаличан і в наступні століття. Мовчазними свідками тих подій є історичні пам’ятки, які збереглися в селищі. Про них ми хочемо вам розповісти.

Зупинка № 1

Королівська криниця

Відома з XIII ст.

 

В ХІІІ ст. Скала і все Поділля перебували в складі могутньої Галицько-Волинської держави, яку твердою рукою об’єднав Данило Романович Галицький. Та тільки сформувалося князівство, як зі Сходу на Європу посунули монгольські племена. Впала Північно-Східна Русь, капітулював Київ, черга була за Галицько-Волинською державою. Щоб цього не сталося, Данило Галицький восени 1245 р. з дружиною вирушає в ставку хана Батия на річці Волга, щоб визнати себе васалом Золотої Орди.

Як каже місцева легенда, зима 1245 р. почалася рано. Вона застала князя Данила в Скалі. Рухаючись «чорним шляхом» з Львова на Кам’янець, воїни Данила пригляділи в долині обабіч дороги гарне джерело. Викопавши криницю, вони і зазимували в Скалі, поки не просохли від снігів дороги.

Навіть через 8 століть збереглася в селищі назва криниці «Королівська», а всієї околиці - «Королівка» (адже в 1253р. Данило був коронований і тому мав право називатися королем). Галицький краєзнавець Олесь Степовий у своїй статті «Там, де Збруч річку проходили (Скала)...» в 1930 р. назвав місцеву криницю «найстаршою чинною керницею в Галичині». Можна з впевненістю сказати, що це джерело є вагомим доказом давності міста.

Зупинка № 2

Скала – Подільський замок

 

Відомий як кам’яний з першої половини ХІV ст. , багато разів нищений і відбудований , після турецького панування в кінці Х ст. більше не відбудовувався

Замок «Скала над Збручем» був відомий ще за часів Київської Русі. Спочатку це був дерев'яний замок, зведений на місці давньоруського городища і зруйнований монголо-татарською навалою. У 1331 тодішні правителі Поділля князі Коріатовичі побудували кам'яну споруду, і у 1393 році власником оборонного замку став литовський князь Вітольд. У 1430 році маєток перейшов у власність польського князівства. У 1515 році польський король Сигізмунд віддав замок у власність Сандомирському воєводі Станіславу Лянцкоронському. Кам'янецький староста посилив гарнізон гарматного озброєння. Але після масових татарських набігів 1516 року будинок було майже повністю знищено.

Фортеця неодноразово відновлювали, і татари продовжували спустошувати спорудження. У 1538 році напад волохів остаточно зруйнувало замок. Нова і якісна перебудова споруди почалася вже з середини 16 століття. Здійснювалася вона за модернової новонідерландською системою бастіонного типу з потужним артилерійським озброєнням. На цей раз замок став потужним оборонним спорудженням: навколо були зведені оборонні стіни і башти.

Будівля захищена з трьох сторін скелями і крутими обривами берегів річки, підхід до оборонної фортеці був тільки з південної сторони, де вона була захищена глибоким ровом, кам'яною стіною з виступаючою пороховою вежею. Поруч розташовані в'їзні ворота, до яких веде підйомний міст. У 1620-і роки Скала-Подільський замок витримував облоги турецької армії. І хоча після цього він був досить пошкоджений, захопити фортецю туркам не вдалося. Знову значних руйнувань замок отримав в 1657 році, коли він був у володінні трансільванського князя Дьєрдя Другого Ракоці. Після того спорудження довгий час не відновлювалося.

І тільки в 18 столітті скальський старостою Тарло був зведений палац в стилі бароко, прикрашений білокам'яним декором. Кілька років по тому сталася прикра ситуація: палац згорів після удару блискавки. З кінця 18 століття замок перейшов у власність родини Голуховських, які звели новий окремий палац і заклали навколо парк.

Зупинка № 3

Церква Святого Миколая

 

Збудована в 1882 році

Будівництво відбувалося за священства греко-католицького пароха Келестина Костецького, який служив в Скалі з1867 по 1885 роки. Він вважався досить впливовою людиною в усій Галичині, так як займав посаду радника Митрополичої Консисторії з відзнаками крилошанина. Далі він після Скали ніс духовну службу у Чернівцях.

В 1886 році у містечко прибув новий священик Олександр-Константин Левицький (1850-1910). Якраз за його служіння в 1902-1905-х роках  місцеві художники брати Антон та Михайло Шурми і Семен Овадюк розписали фресками стіни та оздобили декоративним різьбленням Святомиколаївський храм. 

В церкві Святого Миколая в травні 1896 року   брав шлюб видатний український вчений та політичний діяч Михайло Грушевський зі своєю дружиною Марією Вояковською. Так, це не легенда, а достовірна правда. Є декілька підтверджень цьому: 1) у газеті «Діло» за 1896 рік у рубриці «Дрібні вісті» було вміщено таку замітку: «Нині 26 мая відбуде ся  в Скалі в домі тамошнього пароха о. Левицького вінчанє п. Мих. Грушевського, професора історії в університеті львівськім, з панною Марією Вояковською, учителькою зі Львова»; 2) в газеті «Новий час» за 1930 рік. У статті Олеся Степового «Там, де Збруч річку проходили (Скала)...» є слова, що автор на власні очі бачив у церковних документах запис про дане вінчання; 3) в православній церкві Святого Георгія у Львові яку відвідував православний за віросповідуванням Грушевський є запис про те, що вчений там відбув біблійні оповіді, готуючись до шлюбу і ще запис про вінчання в Скалі; 4) на Скалу як на місце свого вінчання вказує сам Михайло Сергійович у 1900 році, коли хрестив у церкві Святого Петра і Павла в Львові свою єдину доньку Катерину і заповнював її метрику.    

Треба додати, що Марія  Вояковська-Грушевська була рідною сестрою Олімпії-Кароліни  Вояковської-Левицької, дружини о. Левицького. Отже, Грушевський і Левицький були одружені на рідних сестрах, тобто були шваграми. У 1889-1895-х  роках Марія Вояковська вчителювала в нашому містечку, при цьому багато допомагала в культурно-освітній роботі  о. Левицького.

 

Зупинка № 4

Костел Успіння Божої Матері

Римо-католицький. Збудований у 1719 році тодішнім власником міста Валентином Межеєвським.

 

У плані споруда являє собою рівноконечний хрест, до якого з заходу примикає вежа, збудована разом зі шпилем у кінці XIX ст. Фасади вирішені стримано: тільки цоколь та карниз служать їм прикрасою. Високі вікна мають стрілчасту форму отвору, тому костел зберігає риси готики. Недарма мистецтвознавець Григорій Логвин назвав храм «останнім відлунням готики на Україні». Костел обнесений оборонними мурами, стрільницями та  чотирма баштами.  

Діючим він був до 1945 року. З 1946 по 1991 роки  був закритим, використовувався  як ... електростанція. У 1980-ті роки споруда зазнала значних пошкоджень: від великої бурі завалилося завершення вежі, були втрачені заповнення отворів, впало склепіння захрестії.

У роки незалежності силами католицької церкви Польщі  храм було повністю реставровано. Зараз тут відбуваються почергові богослужіння  римо-католицької та греко-католицької громад селища. На фасаді костела збереглася таблиця з присвятою 100-річчю від дня народження Адама Міцкевича (1798-1898). 

Зупинка №5

ПАРК

пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні.

Історія міста була б неповною, якби ми не розказали про місцевий парк і про власників Скали XIX ст. графів Голуховських.
Скала-Подільський парк  - пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Він закладений в кінці ХVІІІ ст. польським старостою Адамом Тарло.

Десь після 1815 року  (як стався перехід від Коссаковського до Голуховських- невідомо) Скала з навколишніми селами переходять у власність польських магнатів Голуховських. Якраз за часів господарювання цих людей парк пережив свій розквіт. За переказами старожилів відомо, що тут знаходилась оранжерея з рідкісними тропічними рослинами. Коли в 1939 р. вся власність Голуховських була конфіскована радянською владою, ці декоративні рослини  перевезли до Київського ботанічного саду. За Голуховських тут текли чисті потічки, на озері плавали лебеді, всюди був порядок і нікого з місцевих жителів сюди не пускали.
Якщо говорити про Голуховських, то треба відмітити, що вони були не тільки багатіями часів Австро - Угорщини, але й визначними політичними діячами цієї імперії.  Агенор - Ромуальд  Голуховський (1812-1875) в різні часи займав найвищу адміністративну посаду в нашому краї: був намісником «Королівства Галичини і Лодомерії» та був міністром внутрішніх справ всієї Австро-Угорщини.

Тут, в Скалі, Голуховські знаходили свій вічний спочинок. Недалеко від місцевого цвинтаря вражав строгою красою їхній гробовець. На жаль, в 1960-х роках ця споруда була зірвана і зараз ми маємо тільки руїни...

Вдивляючись в давні гравюри, ми бачимо гробовець і палац, якого також зараз немає: на його фундаменті в парку в радянські часи було збудовано турбазу «Збруч». Єдині приміщення, які вціліли з побудов Голуховських - це флігель (теперішня поліклініка) та конюшня (колишня лікарня). Відомо, що у графів була рідкісна колекція дорогих скакунів, які закуплялися по всій Європі за шалені гроші. Ще в селищі донедавна було одне місце, пов’язане з Голуховськими.

Недалеко біля замку в кінці XIX ст. скалецькі євреї , як кажуть старожили, спорудили пам’ятник Агенору –Ромуальду Голуховському в дяку за його добрі вчинки . В народі це місце називалося «Пагурок». На жаль,  споруда у 1976 р. була також розібрана. Під обеліском при цьому знайшли сувої пергаменту з гербами Голуховських та гравюрою Скали XIX  ст. Остання пам’ятка відома багатьом небайдужим любителям місцевої старовини. Всі ці речі зараз знаходяться  в обласному краєзнавчому музеї.